Чи люблять читати книжки самі письменники? І що вони взагалі думають про читання? Цікава підбірка цитат всесвітньовідомих авторів про книжки та читання:
«Я чув, що життя - непогана річ, але я віддаю перевагу читанню»
Логан Пирсолл Сміт, американський есеїст.
«Ви думаєте, що ваші біль і горе безпрецедентні в історії світу, а потім ви читаєте книгу»
Джеймс Болдуін, американський романіст, драматург, публіцист
«Слова - наче рентгенівські промені: якщо використати їх правильно, вони пройдуть через що завгодно. Коли ви читаєте, ви простромлені»
Олдос Хакслі, англійський письменник, есеїст та критик
«Я не вірю в ту магію, про яку йдеться в моїх книгах. Але я вірю, що щось справді чарівне може трапитися, коли ви читаєте хорошу книгу»
Джоан Роулінг, англійська письменниця
«Я думаю, що нам треба читати тільки ті книги, що кусають і жалять нас»
Франц Кафка, німецькомовний письменник
«Якщо ви хочете зрозуміти якусь людину, подивіться, що вона читає і як читає»
Кері Хьюм, новозеландська письменниця
«Читання для розуму - те ж саме, що і фізичні заняття для тіла»
Джозеф Аддісон, англійський письменник
«Я ніколи не любила читати, поки не зрозуміла, що можу втратити цю здатність. Ніхто не любить дихати»
Харпер Лі, американська письменниця та публіцист
«Читайте, читайте і ще раз читайте. Тільки не читайте один різновид книг. Читайте різні книги різних авторів - тільки так ви зможете розробити свій стиль»
Роберт Лоуренс Стайн, американський письменник
«Література - це найприємніший спосіб ігнорувати життя»
Фернандо Пессоа, португальський поет, прозаїк та драматург
«Спільне читання книг вголос пов'язує людей сильніше, ніж спільна виплата кредиту»
Януш Вишневський, польський письменник
«Читання може бути небезпечним»
Діана Сеттерфілд, британська письменниця
Позакласна робота - важлива складова частина навчально-виховного процесу. Вона тісно пов'язана з класними заняттями, але не підміняє їх, хоч і розв'язує ті самі навчальні й виховні завдання, і в цьому відношенні є продовженням тієї роботи, яка проводиться на уроці. Під позакласною роботою переважна більшість методистів розуміє спеціальні заходи, які проводяться в позаурочний час і мають зміст, не завжди передбачений навчальною програмою, специфічні форми, методи та прийоми проведення й організовуються на принципі добровільної участі в них учнів.
Завданням позакласної роботи є:
1. збагачення й розширення знань учнів, створення, за висловленням В.О. Сухомлинського, інтелектуального фону, що сприяє свідомому і глибокому засвоєнню програмового матеріалу;
2. поглиблення набутих на уроках знань, розвиток умінь і навичок усного й писемного мовлення; виховання ініціативи, самостійності, творчих здібностей учнів, їх пізнавальних інтересів;
3. забезпечення виховної спрямованості предмета, що вивчається, формування почуття патріотизму.
Прагнення до творчої самореалізації й максимального прояву унікальних особистісних якостей закладено в людині самою природою, вона є спонукальним мотивом будь-якої діяльності. У силу об'єктивних причин (чіткого навчального плану) сьогодні найбільш сприятливі умови для розкриття й розвитку творчого потенціалу особистості школяра надаються при проведенні позакласної роботи. Різні форми позакласної роботи - це "полігон для випробувань" різних можливостей дитини, своєрідний соціально-психологічний тренінг, постійний новий досвід, розширення уявлень про себе й інших людей, прекрасна можливість творчої самореалізації особистості.
Два людських винаходи можна вважати найтяжчими:
мистецтво керування і мистецтво виховання.
(І.Кант)
Виховання – проблема вічна. Відколи існує людство, відтоді й дбає про потомство й продовження роду. Від батьків передається генетичний код, рідна мова, матеріальна й духовна культура, що забезпечує прогрес суспільства, наступність і спадкоємність поколінь.
Динамізм повсякденногожиття вносить корективи в підготовку до нього. На кожному історичному етапі вчителям доводиться розв’язувати також проблеми, що мають пряме відношення до сьогодення.
Що робити? Як діяти? Яким насправді має бути вихованець? Ці питання постають нині перед педагогом – організатором. І всі вони потребують негайної відповіді втілення в життя. Отже, у своїй роботі визначила основну мету: “Формування національної свідомості школярів через систему виховної роботи педагога – організатора”
Для вирішення мети поставила перед собою завдання виховати особистість, яка б:
- віддано любила свій народ, свою Батьківщину;
- з повагою ставилась до символів нашоїдержави;
- знала і вивчала історіюУкраїни, традиції, звичаї наших народів;
- добре володіла основами наук;
- удосконалювала свою особистість, закріплювала позитивні якості, творила добро заради добра і була безкорисливою;
- з любов´ю і повагою ставилась до батьків;
- оберігала природу, турбувалась про неї, збагачувала її.
Досвід приходить неодразу, його набувають з роками. Особливо вагоме значення він має у діяльності педагога-організатора, адже від того, як вчитель може використати у власній роботі набуті методи і прийоми, залежить ефективність виховного процесу.
У плануванні виховної роботи я включаю завдання, практична реалізація яких спрямована на формування особистісних рис громадянина України, що включають в себе національну свідомість, розвиток духовності, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, економічну культуру, які реалізуються та такими напрямками:
- формування національної свідомості і самосвідомості;
- виховання духовної культури особистості;
- виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;
- формування високої мовної культури;
- формування високої художньо-естетичної культури;
- утвердження принципів загальнолюдської моралі;
- формування творчої, працелюбної особистості;
- формування екологічної культури людини;
- розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді;
За час роботи згуртувала учнівський колектив, намагаюся вміло організовувати дозвілля школярів, веду тісну співпрацю з адміністрацією, педагогічним колективом, з бібліотекарем, класними керівниками, психологом, залучаю учнів до участі в масових заходах.
Враховуючи особливості учнівського колективу, спрямовую свою діяльність на розвиток власного «Я» кожного учня, розкриття та розвиток його здібностей, прагну допомогти кожній дитині знайти себе в колективі, самовизначитися.
